Ситуація вчора. Супермаркет у центрі міста. Стою на касі. Касирка мене розраховує і бачить, що за мною більш нікого немає. Проте на сусідній касі вже зібралась величезна черга. Кричить до людей:
– Підходьте на вільну касу! Не створюйте чергу!
Проте ніхто не йшов. Охоронець усміхнувся і сказав до касирки:
– Да ані тєбя нє панімают!
– Розуміють.. Добре розуміють – відповіла до нього.
Ситуація сьогодні. Кардинально інша.
Знову магазин, точніше, звичайний кіоск. Тільки уже на моєму районі. Продавчиня обслуговує чистою українською мовою. Ми спілкуємось, жартуємо, а наприкінці вона додає:
– Я дуже рада чути тут українську мову! Дуже приємно, що нею все-таки є з ким поспілкуватися!
– Це навзаєм! Гарного вам дня!
Це сьогодення. Просто дві ситуації. Два бачення. Два світи…
Мовне питання є дуже важливим для України. Гадаю, усім пора зрозуміти, що воно відіграє ледь не найважливішу ролі у війні. Нам потрібно бути свідомими!
А яка ваша думка щодо мови в Україні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!