Молоді. Красиві. Сміливі. Патріоти. Герої офіцери. Саме такими усі ми маємо запам’ятати дев’ятьох вінничан, які віддали свої життя на захист України.
Усі дев’ятеро загинули 22 травня у Запорізькій області. Усі дев’ятеро були бійцями вінницького підрозділу поліції КОРД. Усіх дев’ятьох сьогодні в останню путь проводило понад десять тисяч вінничан. На годиннику ще не було 9.00, а на площі перед обласною філармонією вже зібралося близько тисячі людей. Більшість вбрана у військову форму або траурний одяг. Сотні траурних букетів у руках. В епіцентрі подій дев’ять закритих трун, загорнутих у державні прапори. Навпроти кожної поліціянти тримають портрет загиблого. Біля кожної — кілька найрідніших. Серед усього галасу від присутніх чітко розібрати можна було лише гіркий плач та слова матерів полеглих героїв. — Я крепка, як він! Я крепка, як мій син! Сина, я все видержу. Сина, я втримаю все… — лила сльози від болю мама одного із загиблих. — Бережіть себе синочки, я вас як мама прошу. Бо я свого сина не зберегла… Ви всі молоденькі, я вас всіх на відео бачила.
Те саме відбувалося опісля, коли попрощатися із загиблими дозволили пересічним вінничанам. Їх були тисячі. Сотні з них зовсім незнайомих людей. Але чи не усі вони плакали і дякували батькам за синів
Через відсутність доступу до тіл, деякі близькі та рідні з неабиякою силою намагалися обіймати труни, цілували їх, щось шепотіли. Нерідко, звертаючись до загиблих, вони дивилися на їхні портрети, які тримали бійці КОРДу. — Сину, я більше тебе такого не побачу. Квіточка моя золотесенька… Сонечко моє… Мій ти хороший, — промовляла до портрета сина одна із мам. — Ми тебе більше ніколи не почуємо, сину… Як же я тебе забуду, сину мій, — говорила інша мама.
— Мені дуже жалко, що його більше нема. Боже мій, на кого ти покидаєш… У тебе ж донечка, у тебе ж жінка така молода. Ти ж так радів своїй сім’ї, сину мій, — не може заспокоїтися третя мама. — Подивіться, який він гарний. Він дивиться мені в очі… Куди ж ми вас всіх відправляємо… Не забуду тебе, моя пташко.
Роботи у них вистачало постійно: дати або вколоти заспокійливе, поміряти тиск, дати води…
Згадаймо Героїв поіменно: полковник Михайло Зайцев, підполковник Ігор Подзігун, майор Дмитро Клименко, майор Богдан Щербань, капітан Віталій Антощук, капітан Богдан Булега, капітан Віталій Олійник, старший лейтенант Ігор Бондарчук, старший лейтенант Артур Турляк.