Після свадьби ми з чоловіком жили разом з його матір’ю. Свекровь мене не любила, і не скривала цього. Я старалась не попадаться їй на очі лишній раз.
Однак, моїх дочерей, своїх внучек, Лілія Дмитрівна просто обожала і допомогла мені їх виростити.
У нашій сім’ї склалася дивна традиція: всіх вітали з днем народження та дарували подарунки, тільки я завжди залишалася поза увагою.
Чоловік та свекруха щороку отримували привітання та презенти. Дітям улаштовували свята з гостями та частуваннями.
А ось для мене завжди звучало те саме:
— Навіщо тобі квіти? Чого тобі ще бракує? У тебе все є.
Звісно, мені було прикро.
Со временем я уехала на заработки в Германию. Все деньги отправляла домой.
Цього року у вересні мені виповнилося 60, і я вирішила відсвяткувати цю дату як слід. Замовила ресторан, запросила рідних, привела себе до ладу, купила вбрання. Адже за останні два роки я тільки працювала, і тепер уперше за довгий час хотіла влаштувати собі справжнє свято.
Як і завжди, мені ніхто не подарував нічого, крім сватів, які дали по 1000 гривень. Мабуть, усі думали, що мені, як заробітчанці, нічого не потрібно. Але я не образилася, бо сама собі зробила подарунок — запланувала відпустку за кордон і купила гарну газонокосарку.
Моє рішення всіх шокувало. Діти чекали, що я віддам гроші сім’ї. Дочки пішли не попрощавшись, а чоловік тепер не розмовляє зі мною. Але я не шкодую про свій вибір і готуюся до відпустки.
Как думаете, я поступила правильно?