Уявіть собі: травень, ясний ранок, сонце тільки встає… А на грядці полуниці одна до одної! Листя щільне, насичено-зелене, ніби з дитячої книжки. Колір – пишний, білий, гуде від бджіл. А трохи згодом — підуть плоди. І не крихітні, а добротні, налиті, соковиті, з ароматом, як у дитинстві, стоїш і їж, не відірватись.
Бажаєте так само? Тоді слухайте уважно.
Я використовую для полуниці одну добавку, яку багато хто обходить стороною. Обережно. Думають: «Ой, аптечне ж… А раптом шкідливо? А раптом нашкодить? А я не боюся. І вам не раджу. Тому що, якщо застосовувати з розумом, результат буде такий, що і сусіди, і продавці на ринку заздрять.
Що саме я ллю – розповім трохи пізніше. А поки що знайте: все необхідне для гарного врожаю — у нас під рукою. Головне – не лякатися. А у фіналі я ще поділюся секретом, як підживлення підсилюють досвідчені садівники. Не пропустіть!
Весна для полуниці – як старт для марафонця
У травні полуниця — як бігун, що стоїть на лінії старту. Трохи раніше отримає потрібне підживлення — і вирветься вперед. А запізнишся — не чекай щедрого врожаю.
Скільки разів я бачив, як Люба з сусідньої ділянки гасає з лійкою, землю розпушує, кущами пісні співає… А на виході — ягоди, як горошини. І смак не той. А в мене — у долоню не поміщаються! А знаєте, у чому різниця?
В одній чарівній ложці. Найзвичайнішою, але з толком. Розповім трохи пізніше – не поспішайте.
Починається все відразу після того, як йде сніг
Щойно розтануло і підсохло — я беру лійку. Але не біжу відразу поливати. Спочатку – харчування. Тому що в цей момент полуниця прокидається. Все всередині починає працювати: і фотосинтез, обмін речовин, і зростання. Закладеться цвітіння, почне формуватись урожай.
Якщо не дати потрібного харчування – кущ почне витягувати все із себе. Ослабне. А даси вчасно — і він працює, як годинник. Зав’язі міцні, листок потужний, ягода потім — як з картинки.
І саме в цей момент я застосовую своє особливе підживлення. Так, її побоюються. А дарма…
Підживлення, яке вважають небезпечним
Здивуйтеся, але це звичайний розчин Люголю із аптеки. Той самий, яким нам у дитинстві мазали горло.
— «Діду Грицю, ти з глузду? Люголь – це ж йод! Чи не спалить все?
Спокійно, друзі. Якщо з розумом – нічого не спалить.
Береться лише одна чайна ложка Люголя з гліцерином – на 10 літрів води. Ретельно розмішали – і готово. Поливаємо тільки по зволоженому ґрунту, не на сухий! Під кожен кущ — не більше півлітра. Все! Шкоди – ніякої, а користі – хоч греблю гати.
Що дає таке «страшне» підживлення
Йод – не тільки для горла.
– стимулює фотосинтез (більше листа та квіток),
– посилює імунітет (полуниця не боїться перепадів температур),
– прискорює ріст та налив ягід,
– допомагає вуглеводному обміну (ось чому плоди такі солодкі),
– і працює як м’який регулятор плодоношення.
А гліцерин? Справжня знахідка! Він утворює захисну плівку, утримує вологу, допомагає листу дихати. Після такої обробки кущ ніби наливається силою, а ягоди на ньому важкі, щільні, як дитячі долоні.
То чого все так лякаються?
Йод – звучить страшно. Аптечне, хімія, мало що. Хтось чув, що можна спалити листя, хтось не впевнений у дозі. А насправді все просто. Головне – суворо за інструкцією. Чи не переборщити. Чи не лити на сонці. Не робити навмання.
Ось і весь секрет — точність та дбайливість. Я розповідаю без роздумів, по-доброму, як сусідові за парканом. Щоб ви не сумнівалися, а зробили – і раділи урожаю.
Коли і скільки разів застосовувати
Достатньо трьох поливів за сезон:
– Перший – щойно розтанув сніг. Це найважливіший.
– Другий – перед початком цвітіння, щоб дати кущу сил.
– Третій – після першої хвилі збору, щоб підтримати перед «другим диханням».
Все просто. А працює – як заводська система. Без проблем, без витрат.
А тепер як і обіцяв: мій особистий секрет
Перед другою обробкою я додаю чайну ложку борної кислоти у той же розчин. Все на ті ж 10 літрів води. І ось тоді полуниця — як із картинки. Запах — збожеволіти, смак — ніби суницю з медом схрестили. Ось вона моя «таємна техніка». Боятися її не варто. Я не боюся – і тепер ви теж не бійтеся.
І насамкінець скажу вам ось що…
Город – як дитина. Відчуває, коли його люблять, коли дбають про нього. І дякує сторицею.
Розчин Люголя під полуницю це не новинка і не фокус. Це робочий спосіб, перевірений не одним роком і не на одній сотні.
Тож не бійтеся. Поливайте із душею. З розумом. А потім накривайте стіл, кличте онуків і з гордістю кажіть:
— Ця полуниця з дідівської грядки. Солодка не від цукру. А від справжнього піклування.
А ви вже пробували таке підживлення? Чи не боїтеся тепер? Напишіть у коментарях – обговоримо!