До їжі я належу з повагою та навіть трепетом. Фаст-фуд не їм не через його шкоду, а швидше не гігієнічність всього процесу. Адже ніхто не бачить хто і на якій кухні ці пиріжки та біляші готує, як зберігає і якими руками нам видає.
Поєднання продуктів на тарілки для мене також є важливим. Я не розумію, коли рибу запивають чаєм, а до рису додають солодкі фрукти.
Саме так харчуються в сім’ї мого громадянського чоловіка і так само привчили його. Разом ми живе недавно, лише місяць. З батьківщиною обранця я знайома, а ось за їх столом уперше довелося посидiти лише вчора. У гості ми йшли без підготовки – були недалеко і вирішили ненадовго заглянути.
У гостях нам запропонували випити кави чи поїсти. Ми вибрали обід – майже весь день проведи у біганах по магазинах і були голодні.
Коли я побачила тарілку з їжею, мене почало нудити. На тарілці лежали буряки, від яких на всю квартиру пахло чесником, там же було покладено хліб, оселедець, лук та великі шматки чесноку. Виявилось, що так у цьому будинку виглядає бутерброд. У тій же тарілці, біля буряку та оселедця, лежала тушкована картопля. Ось картопля я з’їла б за милу душу, але навіщо ж було збирати всі ці несумісні продукти на одній тарілці? Я так і не зрозуміла, чи не вистачає у господарів будинку посуд чи смакові рецептори зовсім не працюють.
Їсти я не стала, сказала, що болить зуб.
Увечері моєму чоловікові зателефонувала його мама і пощо світло мене гавкала. Виявилася, я надто розпещена і вимоглива. Я не знаю, що зробила не так, але я справді не можу змусити собі їсти, коли тарілка схожа на ведро, в яке намішали поміїв для поросят.