Еще до свадьбы Люда часто спрашивала у меня:
– У вас стільки посуду, чому ви користуєтесь старим? Ось тарілка зі сколом, а тут кухоль із тріщиною.
– Я це потім залишаю. А цим ще можна користуватися, все нормально, – відповіла я.
На самом деле, все красивые сервизы и наборы, подаренные нам на свадьбу, я хранила в шкафу на особый случай. Люда время от времени спрашивала, можно ли использовать их на праздники, но я каждый раз говорила, что еще будет повод, и пока рано.
Коли молодь нарешті змогла купити власне житло, вони довго робили ремонт. Мені не подобався їхній мінімалістичний стиль, він здавався холодним і бездушним.
– Не думала взяти шпалери цікавіше? Ці сірі стіни надто похмурі, – запропонувала я.
– А мені подобається. До речі, вам теж час ремонт зробити і позбутися всього цього радянського хлама, – відповіла вона.
– Якого хлама? Це все нове у коробках. Ще потрібно.
Коли вони нарешті закінчили ремонт та запросили нас на новосілля, я вирішила зробити особливий подарунок. Я від серця віддала їм один із своїх весільних сервізів, який ніколи не розпаковувала. Такої краси зараз не купиш. Ми прийшли з подарунком, привітали їх, посиділи, випили вина та смачно повечеряли. Після цього ми зібралися додому.
Але перед тим, як піти, я запропонувала чоловікові трохи посидіти на свіжому повітрі у сквері. І раптом бачу, як моя невістка виносить наш подарунок. Спершу я подумала, що вона вже розпакувала посуд і просто викидає коробку. Але тут я почула гуркіт. Це розбився мій весільний сервіз.
Я не витримала і підійшла до неї:
– Ось як ти мене віддячила? Я віддала вам самое дороге, що у мене було.
– Цим сервізом треба було давно користуватися, а в мене він тільки зіпсує кухню, – сказала вона.
Минув місяць, але я досі не можу дивитися на невістку. Мені не зрозуміти, як можна так вчинити. Але один урок я з цього витягла. Прийшовши додому, я дістала ще один сервіз, замінила стару постільну білизну на нову та розклала гарне покривало.