Моя свекруха вроді і добра жінка, але надто вже хитра. Ми з Валентином одружилися три роки тому, зараз у нас підростає донька. Живемо окремо, але неподалік його батьків.
Так ось, Галино Михайлівно любити навідуватися до нас із «подарунки». Здебільшого це старі крупи, якісь заморожені ягоди, які у неї залежалися чи хтось їй передавши. Вона приносить весь цей хлам, а натомість забирає з нашого холодильника дорогі продукти: сир, червону рибу, прошутто. Спершу я намагалася не зважати на це, але згодом мені це набридло.
Вкотре, зазирнувши в холодильник у пошуках сиру чи риби, я не знайшла нічого. Це мене вже сильно зачепило, і я вирішила поговорити із чоловіком.
– Скажи своїй мамі, що нам не потрібні її продукти! І хай перестане забирати наші! – збентежено сказала я.
– Тобі що, шкода? – відповів він, ніби нічого особливого не відбувалося.
Після цього я зрозуміла, що самій треба щось робити. І вигадала план. Попросила свою подругу Катю допомогти. У вихідні ми зібрали всі непотрібні продукти, що знайшлися в нас удома: старі макарони, консерви, різноманітні заготівлі. Все це ми відвезли до свекрухи. Коли вона відчинила двері, була вкрай здивована.
– Ми з Катею були поруч і вирішили вам дещо привезти, – сказала я, ставлячи на стіл наші дари.
Ми виклали все привезене на стіл, а згодом спокійно набрали з холодильника делікатесів. Галина Михайлівна стояла мовчки, мов статуя, нічого не сказавши. З того часу минув уже місяць, і вона жодного разу до нас не заходила.
Як думаєте, чи правильно я вчинила?