Не подумайте, що я невдячна. Просто пояснювати щось мамі мого Олега марно. Ми із чоловіком уже чотири роки разом, живемо у своїй квартирі, плануємо дітей.
Коли ми побралися, я взялася за здоров’я чоловіка. Він мав зайву вагову масу, і він не стежив за харчуванням. А я лікар-ендокринолог і чудово розуміла, до чого це може призвести. Ми перейшли на правильне харчування та почали займатися спортом. Тепер Олег у чудовій формі.
Но свекровь этим недовольна. Вона живёт на окраине, держит огород, і кожен день готовить еду в таких кількостях, які можна накормити цілу вулицю. Потом зовёт нас на ужин. Если мы не приезжаем, она передает нам еду або сама привозит.
– Мы такое не едим! Не потрібно вам їздити через весь місто ради цього, – поясню я.
– Це ти Олегові забороняєш! Я так стараюся, готую, я вже не молода, могла б взяти, – відповідає вона.
Свекруха завжди знаходить, як хитрувати, і я змушена брати її їжу. Щороку вона засіває город і скаржиться, як їй важко його обробляти.
– Так не садіть, адже це не обов’язково, – кажу я.
– Как это? А овощи? А закрутки?
– Та вони нікому не потрібні!
Эти слова её сильно задели, и несколько месяцев она с нами не разговаривала. Но вскоре вновь приехала и привезла котлеты, голубцы и пироги. Я устала бороться, поэтому взяла всё, зная, что отдам бродячим собакам. Что мне оставалось делать?
Когда свекровь ушла, я сразу винесла еду во двор. І ось представте, я кормлю собаку, як вдруг слишу позади:
– Що ти робиш? Могла б хоча б Олега спитати, чи не хоче він.
– Я вам уже не раз пояснювала, що ми таке не їмо, – відповіла я.
– Все життя мій син їв мої страви та любив їх! А ти все зіпсувала. Не могла Олега нормальну дружину знайти! – випалила свекруха.
Вечером она жаловалась Олегу по телефону, плакала целых полчаса. Теперь муж на меня обижен и не разговаривает.
Що мені робити? Як вчинити у цій ситуації?