Мені 62 роки, і мушу зізнатися, що лише зараз я почуваюсь повністю щасливим. А все тому, що я зустрів Анастасію. Їй 39 і вона неймовірна. Має гарну освіту, та працює в салоні краси. Думаю, що саме тому вона завжди має бездоганний вигляд. Дружина ніколи не приділяла стільки уваги своїй зовнішності. Та я її не звинувачую, життя наше важко назвати простим.
Насправді я досі не розлучився і Ларисою, хоча з Настею в стосунках вже майже рік. Річ у тім, що дружину свою я також люблю. Та ці почуття вже давно не мають нічого спільного з пристрастю.
Ми були зовсім молоді та бідні, коли одружились. Жили в гуртожитку і харчувались лише картоплею. Лариса тоді здавалась досить симпатичною, а головне, вона щиро вірила в мене. Ви й не уявляєте, скільки бід ми разом пережили. Коли я на кілька років втратив роботу, дружина працювала у дві зміни, але жодного разу не дорікнула мені. А згодом цілодобово гарувала зі мною, аби допомогти розпочати власну справу. Ще й дітей встигала доглядати.
– Такої дружини не знайти. Інша б вже давно втекла! – стверджували друзі.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+0WzVzR2agL02NzIy
В 53 роки в мене діагностували рак. Я тоді думав, що життя скінчилося, та Лариса не дала мені розкиснути. Вона ні на мить мене не покидала. Була поруч в лікарні після операції, доглядала наче малу дитину. Саме вона врятувала тоді мене.